Генітальний пролапс
Генітальний пролапс - це захворювання, при якому через порушення зв'язкового апарату матки і піхви відбувається зміщення і випадання внутрішніх статевих органів, сечового міхура і прямої кишки у піхву і за її межі.
Генітальний пролапас можна розглядати як грижу тазового дна і прояв синдрому слабкості сполучної тканини.
У клінічній практиці, розглядають два види генітального пролапсу: цистоцеле і ректоцеле.
Цистоцеле - це ізольоване опущення передньої стінки піхви та сечового міхура (рис.1).
Рис. 1. Схематичне зображення цистоцеле із пролабуванням стінки сечового міхура
Ректоцеле - це ізольоване опущення задньої стінки піхви із пролабуванням прередньої стінки прямої кишки (рис.2.)
Рис 2. Схематичне зображення ректоцеле
Зі збільшенням тривалості життя частота виникнення генітального пролапсу зростає.
В даний час в структурі гінекологічної захворюваності на частку цього захворювання припадає до 35 %. Як правило генітальний пролапс починається в репродуктивному періоді.
ПРИЧИНИ ТА МЕХАНІЗМ ВИНИКНЕННЯ ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ
Пролапс виникає в зв'язку з підвищенням внутрішньочеревного тиску, а обумовлючими факторами генітального пролапсу є:
1. Посттравматичні ушкодження тазового дна (найчастіше, це травма під час пологів);
2. Системна недостатність сполучної тканини.
3. Порушення синтезу статевих гормонів;
4. Хронічні захворювання з раптовим частим підвищенням внутрішньочеревного тиску (бронхіти, пневмонії та інші), захворювання з порушенням мікроциркуляції і обмінними порушеннями.
Під впливом одного або декількох з вище перерахованих чинників при підвищенні внутрішньочеревного тиску тазові органи починають опускатися і видавлюватись за межі тазу. При цистоцеле відбувається як опущення передньої стінки піхви так і сечового міхура, який стає вмістом грижового мішка.
Цистоцеле - збільшується і під впливом власного внутрішнього тиску в сечовому міхурі, в результаті чого утворюється порочне коло. Ці зміни супроводжуються нетриманням сечі при напрузі у кожної другої пацієнтки з тазовим пролапсом.
Ректоцеле - супроводжується опущеними як задньої стінки піхви так і прямої кишки, яка є вмістом грижового мішка. Проктологічні ускладнення розвиваються у кожної третьої хворої з вищезазначеною патологією.
КЛІНІЧНА КАРТИНА ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ
1. Розлад сечовипускання;
2. Стресове нетримання сечі;
3. Диспареунія (болі під час статевого акту);
4. Відчуття дискомфорту в області промежини;
5. Болі в нижніх відділах живота;
6. Закрепи та відчуття неповного випорожнення прямої кишки після акту дефекації (при ректоцеле);
7. Можливі нетримання стільця і газів;
8. Часті запальні процеси піхви і статевих органів внаслідок постійного зяяння статевої щілини і приєднання інфекції.
ДІАГНОСТИКА ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ
1. Збір анамнезу і фізикальне обстеження пацієнтки;
2. Огляд в положенні, при якому пролапс найбільш виражений і в момент напруження (проба Вальсальви);
3. Ультразвукове дослідження органів малого таза;
4. Вагінальні огляд маточним зондом і сантиметрової шкалою;
5. Ректророманоскопія;
6. Проктографію (за показаннями);
7. Комплексне уродинамічне дослідження (моделювання процесу накопичення і виведення сечі, що дозволяє оцінити функцію сечовипускання).
8. МРТ тазу із контрастуванням - за необхідністю.
ЛІКУВАННЯ ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ
На ранніх стадіях захворювання пацієнткам призначається лікування хронічних захворювань і лікувальна фізкультура, спрямована на зміцнення м'язів тазового дна. Рекомендується змінити умови праці і життя, обмежити фізичні навантаження.
Обов'язково коригується дефіцит естрогенів (жіночих статевих гормонів) шляхом введення вагінальних свічок або крему.
При ускладненій формі захворювання показано хірургічне втручання, метою якого є усунення порушень анатомічного положення стінок піхви і матки, зміцненні зв'язок, що утримують пряму кишку і сечовий міхур.
Існують наступні хірургічні методики корекції генітального пролапсу:
1. Лапароскопічна промонтофіксація - передбачає виконання,при необхідності лапароскопічної гістеректомії (видалення матки), або без видалення матки, сакровагінопексіі із використанням синтетичних сітчастих (MESH) протезів. Під час цієї методики відбувається масивне відсепарування тканин між сечовим міхуром і піхвою та між прямою кишкою і піхвою з установкою в цих місцях сітчастого імпланта, який фіксується до стінок піхви.
2. Трансвагінальний доступ - передбачає виконання вагінальної гістеректомії, передньої та/або задньої кольпопіренеорафії. Ця методика формує правильне співвідношення леваторов і стінок піхви, коригує леваторной отвір до нормального розміру (зменшуючи вхід у піхву). Тому, я використовую цю методику у жінок менопаузі, які не живуть статевим життям.
3. Комбінований доступ - лапароскопічний+вагінальний. Передбачає лапароскопічне зшивання крижових зв'язок з полегшеною промонтофіксацією (фіксація імплантом за шийку і зв'язки без контакту сітки зі стінкою піхви) і вагінальної пластикою власними тканинами.