UK

Генітальний пролапс

Щодня з 8.00 до 21.00 +380 98 555 47 78

Генітальний пролапс - це захворювання, при якому через порушення зв'язкового апарату матки і піхви відбувається зміщення і випадання внутрішніх статевих органів, сечового міхура і прямої кишки у піхву і за її межі.

Генітальний пролапас можна розглядати як грижу тазового дна і прояв синдрому слабкості сполучної тканини. 

У клінічній практиці, розглядають два види генітального пролапсу: цистоцеле і ректоцеле.

Цистоцеле - це ізольоване опущення передньої стінки піхви та сечового міхура (рис.1).

Рис. 1. Схематичне зображення цистоцеле із пролабуванням стінки сечового міхура

Ректоцеле - це ізольоване опущення задньої стінки піхви із пролабуванням прередньої стінки прямої кишки (рис.2.)

Рис 2. Схематичне зображення ректоцеле

Зі збільшенням тривалості життя частота виникнення генітального пролапсу зростає.

В даний час в структурі гінекологічної захворюваності на частку цього захворювання припадає до 35 %. Як правило генітальний пролапс починається в репродуктивному періоді.

ПРИЧИНИ  ТА МЕХАНІЗМ ВИНИКНЕННЯ ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ

Пролапс виникає в зв'язку з підвищенням внутрішньочеревного тиску, а обумовлючими факторами генітального пролапсу є:

1. Посттравматичні ушкодження тазового дна (найчастіше, це травма під час пологів);

2. Системна недостатність сполучної тканини.

3. Порушення синтезу статевих гормонів;

4. Хронічні захворювання з раптовим частим підвищенням внутрішньочеревного тиску (бронхіти, пневмонії та інші), захворювання з порушенням мікроциркуляції і обмінними порушеннями.

Під впливом одного або декількох з вище перерахованих чинників при підвищенні внутрішньочеревного тиску тазові органи починають опускатися і видавлюватись за межі тазу. При цистоцеле відбувається як опущення передньої стінки піхви так і сечового міхура, який стає вмістом грижового мішка.

Цистоцеле - збільшується і під впливом власного внутрішнього тиску в сечовому міхурі, в результаті чого утворюється порочне коло. Ці зміни супроводжуються нетриманням сечі при напрузі у кожної другої пацієнтки з тазовим пролапсом.

Ректоцеле - супроводжується опущеними як задньої стінки піхви так і прямої кишки, яка є вмістом грижового мішка. Проктологічні ускладнення розвиваються у кожної третьої хворої з вищезазначеною патологією.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ

1. Розлад сечовипускання;

2. Стресове нетримання сечі;

3. Диспареунія (болі під час статевого акту);

4. Відчуття дискомфорту в області промежини;

5. Болі в нижніх відділах живота;

6. Закрепи  та відчуття неповного випорожнення прямої кишки після акту дефекації (при ректоцеле);

7. Можливі нетримання стільця і ​​газів; 

8. Часті запальні процеси піхви і статевих органів внаслідок постійного зяяння статевої щілини і приєднання інфекції.

ДІАГНОСТИКА ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ

1. Збір анамнезу і фізикальне обстеження пацієнтки;

2. Огляд в положенні, при якому пролапс найбільш виражений і в момент напруження (проба Вальсальви);

3. Ультразвукове дослідження органів малого таза;

4. Вагінальні огляд маточним зондом і сантиметрової шкалою;

5. Ректророманоскопія;

6. Проктографію (за показаннями);

7. Комплексне уродинамічне дослідження (моделювання процесу накопичення і виведення сечі, що дозволяє оцінити функцію сечовипускання).

8. МРТ тазу із контрастуванням - за необхідністю. 

ЛІКУВАННЯ ГЕНІТАЛЬНОГО ПРОЛАПСУ

На ранніх стадіях захворювання пацієнткам призначається лікування хронічних захворювань і лікувальна фізкультура, спрямована на зміцнення м'язів тазового дна. Рекомендується змінити умови праці і життя, обмежити фізичні навантаження.

Обов'язково коригується дефіцит естрогенів (жіночих статевих гормонів) шляхом введення вагінальних свічок або крему.

При ускладненій формі захворювання показано хірургічне втручання, метою якого є усунення порушень анатомічного положення стінок піхви і матки, зміцненні зв'язок, що утримують пряму кишку і сечовий міхур.

Існують наступні хірургічні методики корекції генітального пролапсу:

1. Лапароскопічна  промонтофіксація - передбачає виконання,при необхідності лапароскопічної гістеректомії (видалення матки), або без видалення матки, сакровагінопексіі із використанням синтетичних сітчастих (MESH) протезів. Під час цієї методики відбувається масивне відсепарування тканин між сечовим міхуром і піхвою та між прямою кишкою і піхвою з установкою в цих місцях сітчастого імпланта, який фіксується до стінок піхви. 

2. Трансвагінальний доступ - передбачає виконання вагінальної гістеректомії, передньої та/або задньої кольпопіренеорафії. Ця методика формує правильне співвідношення леваторов і стінок піхви, коригує леваторной отвір до нормального розміру (зменшуючи вхід у піхву). Тому, я використовую цю методику у жінок  менопаузі, які не живуть статевим життям. 

3. Комбінований доступ - лапароскопічний+вагінальний. Передбачає лапароскопічне зшивання крижових зв'язок з полегшеною промонтофіксацією (фіксація імплантом за шийку і зв'язки без контакту сітки зі стінкою піхви) і вагінальної пластикою власними тканинами.

З повагою, хірург Кравцов Денис Ігорович