Кісти селезінки
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ
Кіста селезінки - це захворювання , яке характеризується утворенням в паренхімі останньої порожнини або порожнин, які заповнена рідиною.
Найчастіше кісти селезінки сопстегігаються у жінок (в 3 рази частіше) та в більшості випадків виявляються випадково під час обстеження пацієнта та виконання ультразвукового обстеження (УЗД) або комп'ютерної томографії (КТ).
КЛАСИФІКАЦІЯ КІСТ СЕЛЕЗІНКИ
В залежності від кількості кісти селезінки можуть бути: солітарнимим (поодинокими) та множинними.
За походженням: справжніми та неспражніми (вторинними);
Справжні в свою чергу поділяється на: прості однокамерні та прості багатокамерні цистаденоми, дермоїдні та ретенційні кісти селезінки.
Несправжні кісти в сво чергу бувають: просттраматичними та запальними.
Окремо виділяють кісту зв'язок селезінки.
КЛІНІЧНА КАРТИНА КІСТИ СЕЛЕЗІНКИ
Виразність клінічних симптомів кісти селезінки залежить від розмірів кісти та її локалізації. Більшість кіст селезінки, які виявлені під час дослідження УЗД протікають безсимптомно та мають незначні розміри - до 3 см. При кістах більших розмірів загальний стан пацієнтів тривалий час залишається непорушеним, проте можуть виникати скарги на відчуття "тяжкості" в лівому підребер'ї, тупі болі в лівому підребер'ї періодичні нападоподібні болі в животі.
При розмірах солітарної кісти бльше 7 см, або множинних кістах, що займають більше 25 % площі селезінки симптоми болей в лівих відділах живота більш виражені, ірадіюють в ліве плече, лопатку. Спостерігається збільшення розмірів селезінки та компресія шлунка отсанньою, що проявляється відрижкою, частою нудотою та блюванням. При локалізації кісти в верхньому полюсі селезінки можливе виникнення таких легенивих симптомів як: кашель, задишка, біль при глибокому диханні.
ДІАГНОСТИКА КІСТ СЕЛЕЗІНКИ
1. Анамнез та фізикальне обстеження пацієнта.
2. Загально-клінічне лабораторне обстеженя.
3. Визначення реакції Кацоні (для виключення паразитарної кісти селезінки).
4. УЗД селезінки та органів черевної порожнини.
5. КТ черевної порожнини із контрастуванням.
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ КІСТ СЕЛЕЗІНКИ
Невеликі за розмірами кісти селезінки (до 3-х) см потребують спостереження. Якщо кіста збільшується в розмірах виконуються КТ черевної порожнини із контрастуванням для виключення злоякісного перерродження в стінці кісти. Якщо останній не виявлено - такі пацієнти знаходяться під спостереженням хірурга.
Покази до хірургіного лікування кіст зелезінки можна поділити на 3 групи:
1. Абсолютні покази;
2. Відносно-абсолютні покази;
3. Відносні покази.
Асболютними показами до операції при кістах селезінки є: розрив кісти, нагноєння кровотеча.
Відносно-абсолютними показами є: також нагноєння та розрив кісти, кісти великих розмірів - більше 10 см із клінічною сиптоматикою.
Відносними показами до операції є: кісти розмірами від 3 до 10 см, рецидив кісти після оперативного лікування.
Хірургічне лікування на сьогоднішній день є оптимальним варіантом ліквідації причини хвороби і повернення пацієнта до активного життя. Селезінка відіграє ключову роль в імунній системі, особливо у віці до 50 років, тому її видалення рекомендується робити тільки в крайньому випадку, при відсутності можливості зберегти орган.
Оперативне лікування включає в себе такі типи операцій:
1. Резекція стінки кісти із обробкою внутрішньої поверхні аргон-плазмовою коагуляцією;
2. Резекція кісти та частини селезінки;
3. Видалення селезінки (спленектомія) разом із кістою великих розмірів;
4. Пункція кісти під контролем УЗД.
Черезшкірна пункція кісти під контролем УЗД можлива при солітарних кістах, розмірами 3-5 см, що розташовані під капсулою по діафрагмальній поверхні. Операція закінчується введеням в порожнину кісти склерозанту.
Резекція кісти, резекція частини селезінки або спленектомія повинні бути виконані виключно лапароскопічним доступом висококваліфікованою бригадою хірургів. Традиційні "відкриті" операції з великими розрізами черевної стінки від мечоподібного відростка до пупка виконуються обмежено в сучасних умовах.
ПЕРЕВАГИ ЛАПАРОСКОПІЧНОГО ЛІКУВАННЯ КІСТ СЕЛЕЗІНКИ
1. Мінімізація хірургічної травми.
2. Зменшення можливості виникнення післяопераційної вентральної грижі до 10 разів.
3. Мінімальний больовий синдром.
4. Строки перебування в стаціонарі - 2-3 післяопераційні дні.
5. Активізація пацієнта в день операції.
6. Швидке повернення до труду та активного життя.
Після операції пацієнт на протязі 1 року знаходиться під спостереженням хірурга та гематолога. На 2 міс. після операції рекомендовано обмеження фізичних навантажень. Після реабілітації пацієнт вважається здоровим.